/Files/images/02/1/unnamed.jpg

Чорнобиль – ми пам’ятаємо цю дату

І застигає в жилах кров.

Чорнобиль – помирає у дитини мати

І не віддасть їй вже свою любов.

Чорнобиль – скільки в цьому слові горя,

Страждань та гірко виплаканих сліз.

Ця радіація впадає в Чорне море,

Вона таїться в ніжних стовбурах беріз.

Чорнобиль – доки будемо терпіти

Таку халатність та тяжкий урок?

Чорнобиль – помирають наші діти, яким

В житті вже не зробити перший крок.

Чорнобиль… Трагедія, яка сколихнула життя мільйонів людей і назавжди залишиться в наших серцях. У цілому світі не віднайти таких слів, які б могли достеменно та відверто описати той неймовірний жах і страшенний біль, що спіткали Україну у 1986 році.

Незабаром виповнюється 34 роки із дня страшної катастрофи, яка зловіщою тінню горя вкрила людські долі, викрала життя молоді, щасливе дитинство малечі, зруйнувала останню надію на радість. У небесну далечінь віднесли імена героїв на крилах журавлі. Та у нашій пам’яті вони щоразу оживають, даруючи своє тепло маленькими сльозинками, що мимоволі з’являються на обличчях.

Кiлькiсть переглядiв: 123

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.